Home » Activity (Page 3)

Category Archives: Activity

Домановська М. Є. Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.)

26 лютого 2015 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 відбувся захист дисертації Домановської Марини Євгенівни «Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА
ІМЕНІ М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

 ДОМАНОВСЬКА МАРИНА ЄВГЕНІВНА

УДК 930(477.54)”185/192”:94(100)”03/1453”

ВІЗАНТИНІСТИКА У ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
(середина ХІХ – початок ХХ ст.)

  07.00.06 – історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Чорний Дмитро Миколайович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, кафедра українознавства, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Верба Ігор Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії Росії, професор

кандидат історичних наук, доцент Файда Олег Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра історії середніх віків та візантиністики, доцент

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

АНОТАЦІЇ

Домановська М. Є. Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.). – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ, 2015.

У дисертації вперше здійснено дослідження процесу становлення і розвитку візантиністики як наукової та навчальної дисципліни в Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.). Запропоновано його періодизацію, схарактеризовані політичні та соціокультурні умови зародження візантиністики у Харківському університеті. Визначено коло вчених-візантиністів, схарактеризовано їхній творчий спадок, акцентовано увагу на ролі візантинознавчої складової у навчальному процесі. Проаналізовано наукові комунікації зазначеного кола науковців, розглянуто питання про існування візантиністичної наукової школи у Харківському університеті.

Ключові слова: Харківський університет, історична наука, візантиністика, славістика, мистецтвознавство.

Домановская М. Е. Византинистика в Харьковском университете (середина ХІХ – начало ХХ вв.). – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. – Институт украинской археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского НАН Украины, Киев, 2015.

В диссертации впервые осуществлено исследование процесса становления и развития византинистики как научной и учебной дисциплины в Харьковском университете (середина ХІХ – начало ХХ вв.). Предложена его периодизация, охарактеризованы политические и социокультурные условия зарождения византинистики в Харьковском университете. Определен круг ученых-византинистов, дана характеристика их научного наследия, акцентировано внимание на роли византиноведческой составляющей в учебном процессе. Проанализированы научные коммуникации упомянутого круга ученых, рассмотрен вопрос о существовании византинистической научной школы в Харьковском университете.

Ключевые слова: Харьковский университет, историческая наука, византинистика, славистика, искусствоведение.

Domanovska M. E. Byzantine Studies at Kharkiv University from the  Mid-Nineteenth to the Early Twentieth Century. – Manuscript.

Thesis for Candidate’s degree in History, speciality 07.00.06 – Historiography, Source Studies and Special Disciplines of History – M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2015.

For the first time in Ukrainian historiography, this dissertation offers a systematic study of the emergence and development of Byzantine studies as a discipline and part of the curriculum at Kharkiv University (mid-nineteenth to early twentieth century). Author creates a periodization and explores the political and socio-cultural conditions for the development of Byzantine studies at the University. The dissertation defines the circle of Kharkiv scholars engaged in Byzantine studies and analyzes their work and its significance in the context of the general development of academic scholarship in this period and the condition of Byzantinology in particular. The role and place of Byzantine subjects in the general courses for the students of history and law is characterized, and the special courses in Byzantine studies taught at the University are described. Author analyzes the papers on Byzantine studies presented at the 12th Archeological Congress in Kharkiv and the scholarly activities and communications of the Kharkiv University faculty engaged in Byzantine studies. The question of the existence of a Byzantinological school at Kharkiv University is also considered.

The dissertation argues that the development of Byzantine studies at Kharkiv University was influenced both by the general European trends in the humanities and by the peculiarities of the historical discourse in Russia, with its special stress on the significance of the Byzantine heritage in the culture and the traditions of state-building among the Eastern Slavs. Along with new and diverse research in Byzantine studies at Kharkiv University, the elements of disciplinary infrastructure were emerging: the number and range of courses was growing, the creation of a chair in Byzantine studies was considered, scholars from the University were taking part in setting up specialized journals in Byzantine studies and presented their work at specialized conferences and meetings.

The main subjects of interest for the Kharkiv scholars engaged in Byzantine studies were: the political history of Byzantium (O. P. Zernin, M. N. Petrov, V. K. Nadler, E. O. Chernousov), Rus’-Byzantine connections (M. O. Lavrovsky, V. I. Savva), Byzantium and the Southern Slavs (P. O. Lavrovsky, M. S. Drinov, G. A. Ilyinsky), the history of the Byzantine Church (A. S. Lebedev), Byzantine and Rus’ art (O. I. Kirpichnikov, E. K. Redin, F. I. Schmidt).

Key words: Kharkiv University, historiography, Byzantine studies, Slavic studies, art history.

Наукові праці, в яких опубліковані
основні наукові результати дисертації

  1. Домановська М. Є. Василь Карлович Надлер як візантиніст / М. Є. Домановська // Вісник Харківського національного університету іменіВ. Н. Каразіна. – Х., 2011. – № 939 : Історія України. Українознавство : історичні та філософські науки. – Вип. 14. ‑ С. 39–49.
  2. Домановська М. М. С. Дринов про Русь і Візантію як ворогів Болгарії у Х ст. / М. Є. Домановська // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. – К., 2012. – Т. 25. – С. 26–38.
  3. Домановська М. Візантиністика в навчальних курсах історико-філологічного факультету Харківського університету (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / М. Є. Домановська // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. – Чернігів, 2012. – Сер. : Історичні науки. – Вип. 106. – С. 3–8.
  4. Домановська М. Є. Візантиністика в творчості і планах О.Білецького (до 130 річниці від дня народження) / М. Є. Домановська // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. – Х., 2013. – № 1055 : Історія України. Українознавство : історичні та філософські науки. – Вип. 16. – С. 15–22.
  5. Домановська М. М. О. Лавровський (1825–1899) про русько-візантійські угоди Х ст. / М. Домановська // Сіверянський літопис. – 2013. ‑ № 2. – С. 101–111.
  6. Домановская М. Е. ХІІ Археологический съезд и харьковская византинистика / М. Е. Домановская // Научные ведомости Белгородского государственного университета. История. Политология. Экономика. Информатика. – Белгород, 2013. – № 15 (158). –– Вып. 27. – С. 55–61.
  7. Домановська М. Загальні умови розвитку візантиністики в Російській імперії і початок візантійських студій у Харківському університеті (початок ХІХ – 60-ті рр. ХІХ ст.) / М. Домановська // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. – К., 2013. – Т. 26.– С. 236–249.
  8. Домановська М. Є. Історична славістика та візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – поч. ХХ ст.) : традиції у вивченні та викладанні середньовічної історії південних слов’ян / М. Є. Домановська// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – Х., 2014. – № 117 : Історія. – Вип. 48. – С. 188–197.

Праці апробаційного характеру

  1. Домановська М.Є. П. В. Безобразов як рецензент (до 90-річчя від дня смерті) / М. Є. Домановська // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы VI Международной научной конференции, посвященной 150-летию со дня рождения академика В. П. Бузескула (Харьков, 10–11 октября 2008 г.). – Х., 2008. – С. 65–66.
  2. Домановская М. Е. Понятие «византизм» в научном наследии В. К. Надлера / М. Е. Домановская // Российское византиноведение: Традиции иперспективы. Тезисы докладов XIX Всероссийской научной сессии византинистов. – М., 2011. – С. 84–87.
  3. Домановська М. Є. М. С. Дринов про балканські походи князя Святослава у контексті візантійсько-болгарського протистояння Х ст. (допитання про межі об’єктивності історика) / М. Є. Домановська // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы VIII международной конференции 9–10 ноября 2012 г. – Х., 2012. – С. 86.
  4. Домановська М. Візантиністика в спеціальних навчальних курсах історико-філологічного факультету Харківського університету (другаполовина ХІХ – початок ХХ ст.) / М. Є. Домановська // Древнее Причерноморье. Х чтения памяти проф. П. О. Карышковского. Материалы международной научной конференции. Одесса, 11–12 марта 2013 г. – Одесса,  – С. 88–93.
  5. Домановская М. Е. Н. А. Лавровский – автор методики «обратного перевода» в исследовании русско-византийских договоров Х в./ М. Е. Домановская // Византия и византийское наследие в России и мире. Тезисы докладов ХХ Всероссийской научной сессии византинистов. Москва, 3‑6 июня 2013 г. – М., 2013. – С. 92–95.

Праці, які додатково відображають
наукові результати дисертації 

  1. Домановская М.Е. О возможности существования русско-византийских договоров в IX в. (отдельные замечания к трактовке проблемы) / М. Е. Домановская, А. Н. Домановский // Дриновський збірник. – Т. 1. – Харків; Софія, 2007. – С. 46–59.
  2. Домановська М. Рєдін Єгор Кузьмич / М. Домановська, А. Домановський // Сходознавство і візантологія України в іменах: біобібліогр.слов. / упоряд. : Е. Г. Циганкова та ін. – К., 2011. – С. 188–189.
  3. Домановська М. Савва Володимир Іванович / М. Домановська // Сходознавство і візантологія України в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.:Е. Г. Циганкова та ін. – К., 2011. – С. 198.
  4. Домановська М. Шміт (Шмідт) Федір Іванович / М. Домановська, А. Домановський // Сходознавство і візантологія України в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.: Е. Г. Циганкова та ін. – К., 2011. – С. 245–247.
  5. Домановська М. Є. Проблеми візантиністики у дисертаційних дослідженнях, захищених в Україні у 2009–2011 рр. / А. М. Домановський, М. Є. Домановська // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – Х., 2012. – № 1006 : Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. ‑ Вип. 15. – С. 109–141.
  6. Домановська М. Єгор Кузьмич Рєдін – перший харківський дослідник Херсонеса Таврійського (до питання про участь у підготовці видання “Пам’ятки Християнського Херсонеса”) / М. Домановська, Г. Штан// Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П. С. Сохань; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – К., 2012. – С. 198–203.
  7. Домановская М. Е. Е. К. Редин – первый харьковский исследователь Херсонеса Таврического / М. Е. Домановская, Г. В. Штан // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана // Нартекс. Byzantina Ukrainensis.– Т. 2. – Х., 2013. – С. 163–170.
  8. Гордієнко Д., Домановська М. До участі Ніжинського історико-філологічного товариства в Харківському археологічному з’їзді: проблема повернення пам’яток (за листуванням Є. Рєдіна та М. Бережкова) / Д. Гордієнко, М. Домановська // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІІ: / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю.А. Мицик; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – К.,  – С. 119–139.

Автореферат

Лиман С. І. Середньовічні цивілізації Західної, Центральної та Південно-Східної Європи: досвід досліджень в українських землях Російської імперії (1804 – перша половина 1880-х рр.)

19 лютого 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 051. 10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія V-58 відбувся захист дисертації Лимана Сергія Івановича «Середньовічні цивілізації Західної, Центральної та Південно-Східної Європи: досвід досліджень в українських землях Російської імперії (1804 – перша половина 1880-х рр.)», представленої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.

Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

ЛИМАН СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

 

УДК  94 (100) “653” : 930.1 (477) “1804/1885”

 

СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ЗАХІДНОЇ, ЦЕНТРАЛЬНОЇ  ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ: ДОСВІД ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
(1804 – ПЕРША ПОЛОВИНА 1880-х рр.)

 

07. 00. 02 – всесвітня історія

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук

Харків – 2010

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства культури і туризму України.

Науковий консультант:

доктор історичних наук, професор Сорочан Сергій Борисович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Болгов Микола Миколайович, Бєлгородський державний університет (Російська Федерація), завідувач кафедри всесвітньої історії;

доктор історичних наук, професор Дятлов Володимир Олександрович, Чернігівський педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, проректор з наукової роботи, професор кафедри всесвітньої історії;

доктор історичних наук, професор Каплін Олександр Дмитрович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри історіографії, джерелознавства та археології.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

 

АНОТАЦІЇ

Лиман С. І. Середньовічні цивілізації Західної, Центральної та Південно-Східної Європи: досвід досліджень в українських землях Російської імперії (1804 – перша половина 1880-х рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07. 00. 02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню раннього етапу розвитку медієвістики в Україні. В ній викладена авторська концепція зародження і становлення медієвістики, проблеми якої досліджувалися в епоху розквіту  історичної думки з урахуванням актуальності цивілізаційних проблем. На основі вивчення широкого комплексу середньовічних джерел, джерел з історії медієвістики, наукової літератури в дисертації розглядаються періодизація, центри медієвістики в Україні, процес підготовки кадрів, теоретичні й конкретно-історичні підходи вчених до ключових питань історії західноєвропейського, слов’янського, візантійського середньовіччя, що потребує їхнього спеціального історичного осмислення. Виявлено високий ступінь відповідності висновків медієвістів України змісту середньовічного наративу, переважно антизахідний характер їхніх цивілізаційних моделей. Спростовується існуюче уявлення про медієвістику, як про «чисту» науку, встановлено значний вплив на неї суспільно-політичних та ідеологічних факторів. Дисертація створена на історико-порівняльному аналізові, в якому дореволюційна медієвістика України розглядається як складова і дуже важлива частина загальноросійської й європейської історичної думки. Головний дослідницький актив медієвістики України на ранньому етапі її розвитку – 35 магістерських і докторських дисертацій, цілком чи частково присвячені історії середніх віків.

Ключові слова: середні віки, цивілізації, історія, медієвістика, медієвіст, феодалізм, хроніки, вищі навчальні заклади, Західна Європа, Візантія, зарубіжний Слов’янський світ, Україна.

 

Лиман С. И. Средневековые цивилизации Западной, Центральной и Юго-Восточной Европы: опыт исследований в украинских землях Российской империи (1804 – первая половина 1880-х гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора исторических наук по специальности 07. 00. 02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина. – Харьков, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию раннего этапа развития медиевистики в Украине. В ней изложена авторская концепция зарождения и становления медиевистики, проблемы которой исследовались в эпоху расцвета исторической мысли с учётом актуальности цивилизационных проблем. На основе изучения широкого комплекса средневековых источников, источников по истории медиевистики, научной литературы в диссертации рассматриваются периодизация, центры медиевистики в Украине, процесс подготовки кадров, теоретические и конкретно-исторические подходы учёных к ключевым вопросам истории западноевропейского, славянского, византийского средневековья, что требует их специального исторического осмысления. Выявлены высокая степень соответствия выводов медиевистов Украины содержанию средневекового нарратива, преимущественно антизападный характер их цивилизационных моделей. Опровергается бытующее представление о медиевистике, как о «чистой» науке, установлено значительное влияние на неё общественно-политических и идеологических факторов. Диссертация построена на историко-сравнительном анализе, при котором дореволюционная медиевистика Украины рассматривается как составная и весьма важная часть общероссийской и европейской исторической мысли. Главный исследовательский актив медиевистики Украины на раннем этапе её развития – 35 магистерских и докторских диссертаций, целиком или частично посвящённых истории средних веков.

Ключевые слова: средние века, цивилизации, история, медиевистика, медиевист, феодализм, хроники, высшие учебные заведения, Западная Европа, Византия, зарубежный Славянский мир, Украина.

 

Liman S. I. Medieval civilizations of Western, Central and South Eastern Europe: an essay of their studies in Ukrainian lands of Russian Empire (1804 – first half of 1880s). – Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Doctor of History, Specialty 07.00.02 – World history – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2009.

The dissertation is devoted to a comprehensive study of the early stage of medievistics development in Ukraine. It presents the author’s concept of birth and formation of medievistics, whose problems were studied at the age of flourishing of historical thought with due consideration of topicality of civilization problems. On the basis of study of a vast diversity of medieval sources, sources on history of medievistics, scientific literature, the dissertation treats periodization, centers of medievistics in Ukraine, process of personnel training, theoretical and concrete historical approaches of scientists to key problems of history of West European, Slavic, Byzantine middle ages, which requires their special historical comprehension. The conclusions of Ukrainian medievists are shown to correlate with the contents of medieval narrative, mostly to anti-Western character of their civilization models. A widespread conception of medievistics as a “pure” science is refuted, it is shown to suffer a substantial influence of social-political and ideological factors. The dissertation is based on a comparative historical analysis, the Ukrainian pre-revolution medievistics being treated as an integral part of general Russian and European historical thought. The largest achievement of Ukrainian medievistics at the early stage of its development consists of 35 master’s and doctor’s dissertations, devoted fully or in part to the history of Middle Ages.

Key words: Middle Ages, civilizations, history, medievistics, medievist, feudalism, chronicles, universities, Western Europe, Byzantium, foreign Slavic world, Ukraine.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Індивідуальна монографія:

1. Лиман С. И. Идеи в латах: Запад или Восток? Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804 – первая половина 1880-х гг.) / С. И. Лиман. – Х. : ХГАК, 2009. – 688 с.

Рецензії:

Войтович Л. В. [Рец.] / Л. В. Войтович // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2009. – Вип. 25. – С. 178–183; Чувпило А. А. Трещина на компасе истории : шрам средневековья или позднейший бутафорский декор? [Рец.] / А. А. Чувпило // Східний світ. – 2009. – №3. – С. 208–211.

Навчальні посібники:

2. Історія західних та південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст.) : курс лекцій ; [за ред. В. І. Ярового]. – К.: Либідь, 2001. – 632 с. (У співавторстві з В. І. Яровим, І. І. Ілюшиним, П. М. Рудяковим, В. П. Шумило, авторський обсяг 4,3 д.а).

3. Історія зарубіжних слов’ян : програма та навч.-метод. матеріали. – Х. : ХДАК, 2004. – 45 с.

4. Історія середніх віків : програма та навч.-метод. матеріали. – Х.: ХДАК, 2004. – 50 с. (У співавторстві з С. Б. Сорочаном, авторський обсяг 1,5 д.а).

5. Історія середніх віків : навч.-метод. посіб. – Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. – 128 с. (У співавторстві з С. В. Д’ячковим, С. Б. Сорочаном, авторський обсяг 1,5 д.а).

Статті:

6. Лиман С. І. З історії німецької діаспори в Харкові у XIX ст.: проф. В. К.Надлер / С. І. Лиман // Схід–Захід. – Х., 1999. – Вип. 2. – С. 131–146.

7. Лиман С. І. Проблеми німецької історії та історіографії в працях харківських медієвістів у 1805–1885 рр.  / С. І. Лиман // Вісник Чернігівськ. держ. педагогіч. ун-ту. – 2002. – Вип.15. – С. 40–43.

8. Лиман С. І. Історія католицької церкви та папства у працях православних медієвістів України в 60–90-х рр. XIX ст. / С. І. Лиман // Науковий вісник  Ужгородськ. нац. ун-ту. – 2002. – Вип. 7. – С. 156–161.

9. Лиман С. І. Наукові та громадські зв’язки медієвістів України та зарубіжних слов’янських земель у 30–80-ті рр. XIX ст. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2003. – Вип. 11. – С. 34–42.

10. Лиман С. І. Історія середньовічного міста в працях медієвістів України в 1805 – 1880-х рр. / С. І. Лиман // Науковий вісник Ужгородськ. нац. ун-ту. – 2003. – Вип. 9. – С. 201–209.

11. Лиман С. И. Византия в трудах историков украинских земель Российской империи в 1804–1874 гг. / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Stratum-plus. – СПб., Кишенёв; Бухарест; Одесса, 2003–2004. – Вып. 5.: Мастера средневековья. – С. 485–508.

12. Лиман С. І. Англійська середньовічна історія та історіографія в працях медієвістів України XIX ст. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2004. – Вип. 12–13. – С. 43–53.

13. Лиман С. І. Проблеми німецької історії й історіографії в працях медієвістів українських земель Російської імперії в 1805–1880-ті рр. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2004. – Вип. 14. – С. 59–72.

14. Лиман С. І. Французька середньовічна історія та історіографія в працях медієвістів України в 1805 – 60-ті рр. XIX ст. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2004. –  Вип. 15. – С. 49–60.

15. Лиман С. І. Історія середньовічної Франції в працях медієвістів українських земель Російської імперії в 70–80-ті рр. XIX ст. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2005. – Вип. 16. – С. 16–29.

16. Лиман С. И.  Изучение истории Реформации и религиозных войн в трудах медиевистов Украины (1805 – первая половина 80-х гг. XIX в.) / С. И. Лиман // Древности. – Х., 2005. – С. 235–244.

17. Лиман С. И. Средневековая Флоренция в трудах историков украинских земель Российской империи  (1804–1885 гг.) / С. И. Лиман // Вісник Чернігівськ. держ. педагогіч. ун-ту. – Чернігів, 2006. – Вип. 34. – С. 78–83.

18. Лиман С. І. Історія середньовічної Іспанії в працях медієвістів українських земель Російської імперії в 1805–1880-ті рр. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2006. – Вип. 17. – С. 62–71.

19. Лиман С. І. Середньовічна Венеція у творчості істориків України (1804–1885 рр.) / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2006. – Вип. 18. – С. 18–27.

20. Лиман С. И. История средневекового крестьянства и аграрных отношений в трудах медиевистов украинских земель Российской империи в 1805–1880-х гг. / С. И. Лиман // Россия и Украина: вместе или врозь? :  сб. науч. тр. – М., 2006. – С. 3–13.

21. Лиман С. И. Средневековые генуэзские поселения в Крыму в творчестве В. Н. Юргевича (1819–1898) / С. И. Лиман // Древнее Причерноморье : сб. статей, посвящённый 85-летию со дня рождения проф. П. О. Карышковского. – Одесса, 2006. – С. 124–129.

22. Лиман С. И. История Православной Церкви Византии в трудах учёных Киевской Духовной Академии в 60 – первой половине 70-х гг. XIX в. / С. И. Лиман // Иоасафовские чтения : материалы III междунар. научно-практической конф., 22–23 дек. 2005 г. – Белгород, 2006. – С. 212–220.

23. Лиман С.І . З історії харківської медієвістики в 60-х – першій половині 80-х рр. XIX ст.: професор А. М. Стоянов / С. І. Лиман // Науковий вісник Харк. держ. педагогіч. ун-ту. – Сер.: Історія та географія. – Х., 2006. – Вип. 21–22. – С. 39–43.

24. Лиман С. І. Реформатори католицької церкви XII–XV ст. в працях медієвістів України (1835–1885 рр.) / С. І. Лиман // Науковий вісник Ужгородськ. нац. ун-ту. – Сер.: Історія. – 2006. – Вип. 17. – С. 145–153.

25. Лиман С. И. Средневековая Италия в трудах медиевистов украинских земель Российской империи (1804–1885 гг.) / С. И. Лиман // Проблемы истории, филологии, культуры. – М. : Магнитогорск, 2006. – Вып. 16/1. – С. 338–358.

26. Лиман С. І. Середньовічна історія Хорватії в працях учених українських земель Російської імперії (1804 – перша половина 1880-х рр.) / С. І. Лиман // Науковий вісник Харк. держ. педагогіч. ун-ту. – Сер.: Історія та географія. – Х., 2006. – Вип. 24. – С. 45–54.

27. Лиман С. И. Византийская империя в трудах историков Харьковского университета (1804–1885 гг.) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Східний світ. – К., 2006. – №1. – С. 71–86.

28. Лиман С. І. Державна діяльність Людовика ХІ в працях медієвістів українських земель Російської імперії (1835–1885 рр.) / С. І. Лиман // Північне Причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (ХIV–XVI ст.): Матеріали міжнар. наук. конф., 20-22 квітня 2006 р./ Кіровоградський держ. пед. ун-т. – Кіровоград, 2006. – С. 8–17.

29. Лиман С. І. Візантія і Русь у працях істориків українських земель Російської імперії в 1804–1874 гг. / С. І. Лиман, С. Б. Сорочан // Слов’янські обрії. – Вип. 1. – К., 2006. – С. 471–478.

30. Лиман С. И. [Рец.] / С. И. Лиман // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2006. – №728. – С. 332–337 (Сорочан С. Б. Византийский Херсон (вторая половина VI – первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры. – Ч. 1–2. – Х.: Майдан, 2005. – 1645 с).

31. Лиман С. И. История Второго Болгарского царства в трудах исследователей Украины (1835–1885) / С. И. Лиман // Дриновський збірник. – Х. : Софія, 2007. – Т. 1. – С. 96–103.

32. Лиман С. И. Харьковская юридическая школа медиевистики 1870-х гг. и Иван Петрович Сокальский (1829–1896) / С. И. Лиман // Культурна спадщина Слобожанщини. – Х., 2007. – Вип. 6. – С. 31–42.

33. Лиман С. И. Арабское средневековье: история и культура (опыт исследования в украинских землях Российской империи в 1804 – первой половине 1880-х гг.) / С. И. Лиман // Хазарский альманах. – К.; Х., 2007. – Т. 6. – С. 140–158.

34. Лиман С. И. Деятельность императора Юстиниана I в оценках исследователей украинских земель Российской империи (1804–1885) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Власть, общество и церковь в Византии : сб. науч. статей. – Армавир, 2007. – С. 239–257.

35. Лиман С. И. История Византии в творчестве киевского профессора Ф. А. Терновского (1838–1884) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Мир Византии : материалы междунар. науч. семинара. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2007. – С. 182–193.

36. Лиман С. И. История изучения Византии в южных губерниях Российской империи (1804–1874 гг.) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Вестник Православного Свято-Тихоновского Гуманитарного Университета. – М., 2007. – Серия II: История. История Русской Православной Церкви. – Вып. 4 (21). – С. 7–52.

37. Лиман С. І. Середньовічна історія Чехії в працях учених українських земель Російської імперії (1804 – перша половина 1880-х рр.) / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2007. – Вип. 19.  –  С. 21–32.

38. Лиман С. І. Історія середніх віків у творчості Д.І. Каченовського (1827–1872) / С. І. Лиман // Науковий вісник Харк. держ. педагогіч. ун-ту. – Сер.: Історія та географія. – Х., 2007. – Вип. 25–26. – С. 159–163.

39. Лиман С. І. Історія середньовічної Польщі в дослідженнях учених українських земель Російської імперії в 50–60-х рр. XIX ст. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2007. – Вип. 20. – С. 40–49.

40. Лиман С. І. Історія середньовічної Сербії в дослідженнях учених українських земель Російської імперії в 1804 – першій половині 1880-х рр. / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2007. – Вип. 21. – С. 34–43.

41. Лиман С. И. Харьковский период научно-педагогической деятельности Александра Петровича Зернина (1821–1866) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2007. – №762. – С. 239–251.

42. Сорочан С. Б. Ф. А. Терновский (1838–1884) – исследователь истории Византии / С. Б. Сорочан, С. И. Лиман // Научные ведомости Белгородск. гос. ун-та. – Сер.: История, политология, экономика. – Белгород,  2007. – №1 (32). – С. 11–19.

43. Лиман С. И. Византийская империя в трудах историков Харьковского университета (1804–1917) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Дриновський збірник. –Х. : Софія, 2008. – С. 51–68.

44. Лиман С. І. Матеріали Відділу рукописів ЦНБ ХНУ як джерело для вивчення харківської медієвістики (1804 – перша половина 1840-х рр.) / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2008. – Вип. 23. – С. 29–37.

45. Лиман С. И. История средних веков в трудах харьковских исследователей (1804–1835 гг.) / С. И. Лиман // Древности: Историко-археологический сборник. – 2006–2008. – Х., 2008. – С. 170–182.

46. Лиман С. И. Кирилло-мефодиевская проблема в научном наследии И. В. Платонова (1803–1890) / С. И. Лиман // Харківський історіографічний збірник. – 2008. – Вип. 9. – С. 154–163.

47. Лиман С. І. Долучення матеріалів Відділу рукописів ЦНБ ХНУ як джерела для вивчення харківської медієвістики (середина 1840-х – перша половина 1880-х рр.) / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2008. – Вип. 24. – С. 27–35.

48. Лиман С. І. Василь Олексійович Більбасов як історик-медієвіст: киівський період його науково-педагогічної діяльності (1867–1871 рр.) / С. І. Лиман // Вісник Харк. держ. акад. культури. – Х., 2009. – Вип. 25. – С. 49–58.

49. Лиман С. И. Виктор Иванович Григорович как византинист: херсонско-одесский период его научно-педагогической деятельности (1864–1876) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2009. – № 852. – С. 293–303.

50. Лиман С. И. Харьковский период научно-педагогической и общественной деятельности Марина Дринова. Критическое прочтение источников / С. И. Лиман, С. Ю. Страшнюк // Сборник по случай 170-годишнината от рождението на проф. Марин Дринов / Българска Академия на науките; Институт по история. – София, 2009. – С. 52–71.

51. Лиман С. И. Влияние Восточного кризиса 1875-1878 гг. на тематику исследований по южнославянскому средневековью (На материалах украинских земель Российской империи) / С. И. Лиман // Дриновський збірник. – Х. : Софія, 2009. – Т. 3. – С. 142–154.

52. Лиман С. И. Византия в трудах историков Новороссийского (Одесского) университета (середина 60-х – первая половина 80-х гг. XIX в.) / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Дриновський збірник. – Х.; Софія, 2009. – Т. 3. – С. 308–326.

53. Лиман С. И. История генуэзских владений в Крыму в трудах медиевистов Украины (30 – первая половина 80-х гг. XIX в. / С. И. Лиман // Древности. – 2008–2009. – Х., 2009. – С. 194–206.

54. Лиман С. И. Византия в трудах историков украинских земель Российской империи в 1874–1885 гг. / С. И. Лиман, С. Б. Сорочан // Stratum plus. – СПб.; Кишенёв; Одесса; Бухарест, 2005–2009. – Вып. 5. – С. 500–523.

Тези:

55. Лиман С. І. Британський музей і розвиток медієвістики в Україні в період, що передував XII Археологічному з’їзду у 1805–1902 рр. / С. І. Лиман // Восьмі Сумцовські читання : матеріали наук. конф., присвяченої 100-річчю XII Археологічного з’їзду. – Х., 2003. – С. 95–96.

56. Лиман С.И. Из истории зарождения отечественной медиевистики: проф. Харьковского университета А. П. Рославский-Петровский (1816–1872) / С. И. Лиман // Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи : матеріали міжнар. наук. конф. ХДАК, 12–13 жовтня 2004 р. – Х., 2004. – С. 165–167.

57. Лиман С. И. История средневековой Италии в творчестве М. Н. Петрова (1826–1887) / С. И. Лиман // Людина, культура, техніка : матеріали VI міжнар. наук.-практич. конф., присвяченої 75-річчю Харк. нац. аерокосмічного ун-ту «ХАІ». – Х., 2005. – С. 92–93.

58. Лиман С. И. Преподование и изучение истории средних веков в работе Д. И. Багалея «Опыт истории Харьковского университета (По неизданным материалам)» / С. И. Лиман // Багаліївські читання в НУА. Д. І. Багалій про стан та шляхи розвитку української культури : програма і матеріали VII Багаліївських читань. – Х., 2006. – С. 56–58.

59. Лиман С. И. Византийское государство и императрица Феодора в оценках историков 50–70-х гг. XIX в. (Р. В. Орбинский и В. К. Надлер) / С. И. Лиман // Людина, культура, техніка в новому тисячолітті : матеріали VIII міжнар. наук.-практ. конф. НАУ «ХАI»  24–25 квітня 2007 р. – Х., 2007. – С. 53–54.

60. Лиман С. И. Д. И. Багалей и медиевистика в Украине в 1804 – первой половине 1880-х гг. / С. И. Лиман // Культура та інформаційне суспільство XXI ст. : матеріали наук. конф. молодих учених ХДАК, 24-25 квітня 2007 р. – Х., 2007. – С. 66–67.

61. Лиман С. І. Музейна діяльність Причорноморського регіону у 1850-ті – першій половині 1880-х рр. у контексті розвитку медієвістики (за матеріалами Державного архіву міста Севастополя) / С. І. Лиман // Чотирнадцяті Сумцовські читання : матеріали конф. «Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності» 18 квітня 2008 р. – Х., 2008. – С. 16–17.

62. Лиман С. І. З історії харківської медієвістики 1830-1840-х рр.: Іван Олександрович Сливицький (1808-1874 (?)) / С. І. Лиман // П’ятнадцяті Сумцовські читання : зб. матеріалів конф., присвяченої 155-й річниці з дня народження видатного українського вченого, академіка  АН України М. Ф. Сумцова, 17 квітня 2009 р. / Харківськ. Історичний музей. – Х., 2009. – С. 21–23.

Автореферат

Латишева О. В. Християнська Церква та релігійне життя у візантійському Херсоні (VI–X ст.)

29 травня 2009 р. о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія V–58 відбувся захист дисертації Латишевої Олександри Володимирівни «Християнська Церква та релігійне життя у візантійському Херсоні (VI – X ст.)».

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і переліком наукових праць, опублікованих авторкою за темою дисертації.

Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

ЛАТИШЕВА Олександра Володимирівна

УДК 94:281.4(477.75) «05/09»

ХРИСТИЯНСЬКА ЦЕРКВА ТА РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ
У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ ХЕРСОНІ (VI – X СТ.)

Спеціальність – 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Харків – 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор СОРОЧАН Сергій Борисович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор БОЛГОВ Микола Миколайович, Бєлгородський державний університет, м. Бєлгород, Російська Федерація, завідувач кафедри всесвітньої історії;

кандидат історичних наук, доцент ЛИМАН Сергій Іванович, Харківська державна академія культури, доцент кафедри музеєзнавства та пам’яткознавства.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

АНОТАЦІЯ

Латишева О. В. Християнська Церква та релігійне життя у візантійському Херсоні (VI – X ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2008.

У дисертації вперше з залученням широкого кола джерел здійснено комплексне дослідження християнської Церкви та релігійного життя у візантійському Херсоні VI – X ст. Зроблено історіографічний огляд основних проблем вивчення цього періоду історії Херсона. Встановлено структуру християнської Церкви і місце, яке займала Херсонська кафедра на протязі VI – X ст. Визначається соціальний склад і чисельність херсонського духівництва в раннє середньовіччя. Значна увага приділяється опису і класифікації культових архітектурних пам’яток і розгляду особливостей реконструкції основних типів сакральної архітектури. Враховуючи літургійні особливості храмів і дані письмових і археологічних джерел Херсона, розглядається ранньовізантійське богослужіння в храмі і просто неба. У роботі окремо досліджено культи святих мощів, вторинних реліквій і святих мучеників в Херсоні, а також на прикладі херсонських матеріалів виділено відмінності меморіального та мартиріального культів.

Значну увагу приділено особливостям і специфіці релігійних обрядів Херсона на прикладі таїнств хрещення, миропомазання, постригу, водосвяття, єлеосвячення і чину поховання.

Ключові слова: Візантія, Церква, Херсон, Літургія, таїнство, культ, сакральна архітектура.

АННОТАЦИЯ

Латышева А. В. Христианская Церковь и религиозная жизнь в византийском Херсоне (VI – X вв.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2008.

Впервые было проведено комплексное исследование истории христианской Церкви и религиозной жизни в византийском Херсоне VI – X вв. Проанализирована историографическая традиция и выяснена историографическая ситуация в изучении христианской Церкви раннесредневекового Херсона. В диссертации на основе изучения широкого комплекса источников и научной литературы анализируется структура христианской Церкви и место, которое занимала Херсонская кафедра в течение VI-X вв. Сделана попытка установить состав и численность херсонского духовенства в раннее средневековье. Значительное внимание уделяется описанию и классификации культовых архитектурных памятников и рассмотрению особенностей реконструкции основных типов сакральной христианской архитектуры.

Учитывая литургические особенности храмов и данные письменных и археологических источников Херсона, рассматривается ранневизантийское богослужение в храме и под открытым небом. В работе отдельно исследованы культы святых мощей, вторичных реликвий и святых мучеников в Херсоне, а также на примере херсонских материалов выделены отличия мемориального и мартириального культов. Подтвержден тезис, о связи функции и формы культовых сооружений: для отправления евхаристического культа возводились базиликальные храмы, а для мемориев, мартириев и крещален избирался преимущественно центрический тип здания. Однако в течение VIII-IX вв. постепенно исчезло изначально строгое функциональное разделение, что проявилось в постройке дополнительных помещений, в основном в восточной части храма. Это позволило проводить в одном здании весь комплекс христианских обрядов и ритуалов.

Значительное внимание уделяется богослужению под открытым небом и связанным с ним стациональным шествиям и процессиям с мощами. Эти формы богослужения и почитания святынь были характерны исключительно для раннесредневекового византийского богослужения.

С полной уверенностью можно говорить о полноценности и самодостаточности литургической жизни в рамках городского пространства, что достигалось благодаря наличию епископской кафедры, храмовой инфраструктуры, согласию церковной и светской власти, прямым доказательством чего стало активное строительство культовых сооружений во второй половине VI-VII вв, участии в возрождении почитания местных святынь, святых мучеников и т. д. Благодаря моделированию в исследовании представлен принцип наглядности, что позволят лучше представить храмы и церкви, которые составляли единое богослужебное пространство города. При содействии высокопоставленных иерархов христианской Церкви в Херсоне уже с VI в. складывается своя легендарная история, включившая предания о местных мучениках и святых. В то же время распространяются культы святых, проникших сюда из других регионов империи. В религиозную жизнь прочно входит паломничество, а сам город первращается в его центр. К Х в.христианская Церковь окончательно приняла форму одного из общественных институтов Византийской империи и прочно вошла во все сферы жизни херсонского общества.

Ключевые слова: Византия, Церковь, Херсон, Литургия, таинство, культ, сакральная архитектура.

ANNOTATION

Latisheva O. V. Christian Church and Religious Life in Byzantium Kherson (VI – X centuries). – Manuscript.

Thesis to obtaining a scientific degree of a Candidate of Historical Sciences, Speciality 07.00.02 – World history. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkіv, 2008.

In the dissertation on the basis of studying a wide complex of sources and the scientific literature the Christian Church and religious life of Byzantium Kherson VI-X centures are analyzed. It is fulfilled the historiographical review of studying basic problems of this period in the history of Kherson. The structure of christian Church and the place which was occupied by the Kherson department during the VI – X centures are defined in the thesis. A social structure and quantity of the Kherson clergy in early dark ages is determined. Special attention is spared to the description and classification of buildings for public worship and to the main features of reconstruction of basic types of sacral architecture. The early Byzantine rite in a temple and outdoors is examined, according to liturgical features of temples and writing materials of archaeological sources of Kherson. The cults of holy relicts, secondary relicts and sainted martyrs in Kherson are separately investigated in the work. On the example of Kherson’s materials the differences between memorial and martyrium cults are marked out.

Considerable attention is payed to features and specific of liturgical rites of Kherson on the example of the оffice of Baptism, Chrismation, оffice of consecration of myrth oil and water, and obsequial rites.

Key words: Byzantium, Church, Kherson, Liturgy, mystery, cult, sacral architecture.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Гринченко А. В. О строительстве храма св.Владимира в Херсонесе и месте крещения киевского князя / А. В. Гринченко // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. – Вип. 8. – С. 141 – 146.

2. Латышева А. В. О перенесении мощей как элементе литургической жизни византийского Херсона / А. В. Латышева // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2006. – № 728: Історія. – Вип. 38. – С. 105 – 114.

3. Латишева О. В. Мартірії візантійського Херсона (VI – X ст.) / О. В. Латишева // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди – Харків: Майдан, 2008. – Вип. 29 – 30. – С. 117 – 119.

4. Латышева А. В. Мемориальный и мартириальный культ в византийском Херсоне /А. В. Латышева // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – – 2008. – № 816: Історія. – Вип. 40. – С. 30 – 37.

Статті у наукових збірниках:

5. Латышева А. В. Феномен паломничества на примере византийских памятников Херсона / А. В. Латышева // Европа: Международный альманах. Вып. V / Ред. колл.: С.В. Кондратьев (отв.ред.) и др. – Тюмень: Мандр и Ка, 2005. – С. 15 – 25.

6. Латышева А. В. К вопросу о положении херсонской епархии в Византийской империи / А. В. Латышева // Иресиона. Античный мир и его наследие. – Белгород, 2006. – С. 74 – 83.

7. Латышева А. В. К типологии культовых зданий византийского Херсона (VI – X вв.) / А. В. Латышева // Сіверщина в контексті історії України. – Суми, 2007. – С. 40–44.

Матеріали конференцій та тези доповідей:

8. Гринченко А. В. Херсонесские стациональные шествия как особенность византийского богослужения / А. В. Гринченко // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы V Международной научной конференции (Харьков, 4-6 ноября 2004 г.). – Харьков: НМЦ “МД”, 2004. – С.75 – 76.

9. Латышева А. В. Культ воды в сакральной жизни византийского Херсона (VI–IX вв.) / А. В. Латышева // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизации и катастроф. VI Боспорские чтения. – Керчь, 2005. – С. 167-171.

10. Латышева А. В. О стациональных шествиях в византийском Херсоне / А. В. Латышева // Наука і освіта 2005. Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції. – Т. 19. Загальна історія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 26 – 29.

11. Латышева А. В. Освящение воды в византийском Херсоне (VI–IX вв.) / А. В. Латышева // Проблеми дослідження пам’яток Східної України. – Луганськ, 2005. – С. 144-146.

12. Латышева А. В. Паломничество в топографии византийского Херсона / А. В. Латышева // Культ святых мест в древних и современных религиях. VII Международная Крымская конференция по религиоведению 16-20 мая 2005 г. Тезисы докладов и сообщений. – Севастополь, 2005. – С. 29 – 30.

13. Латышева А. В. К реконструкции обряда крещения в раннесредневековом Херсоне / А. В. Латышева // Проблемы теологии: Вып. 3: Материалы третьей международной богословской научно-практической конференции. – Екатеринбург: Рос. гос. проф.-пед. ун-т, 2006. – Ч. 1. – С.159 – 172.

14. Латышева А. В. О назначении монетных закладов в византийских храмах Херсона / А. В. Латышева // Религиозное мировоззрение в древнем и современном обществах: праздники и будни. Тезисы докладов и сообщений VIII Международной Крымской конференции по религиоведению (Севастополь 15-20.05.2006). – Севастополь, 2006. – С. 35.

15. Латышева А. В. Традиция перенесения мощей в культе святых византийского Херсона / А. В. Латышева // Иосафовские чтения. Материалы III Международной научно-практической конференции. – Белгород, 2006. – С. 206 – 212.

16. Латышева А. В. К вопросу об архитектурно-литургической реконструкции базилики №7 в Херсонесе / А. В. Латышева // Небесные патроны и земные служители культа. Тезисы докладов и сообщений IХ Международной Крымской конференции по религиоведению (Севастополь 16-19.05.2007). – Севастополь, 2007. – С. 34.

17. Латышева А. В. Об истории изучения Церкви византийского Херсона в XIX в. / А. В. Латышева // Мир Византии: материалы международного научного семинара. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2007. – С. 176 –182.

18. Латышева А. В. Особенности архитектурно-литургической реконструкции базилик византийского Херсона / А. В. Латышева // Кондаковские чтения II. Проблемы культурно-исторических эпох. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2008. – С. 259 – 265.

Автореферат

Мельник М. М. Візантія і кочівники Північного Причорномор’я Х–ХІ ст.: історіографія проблеми

3 квітня 2007 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 220 відбувся захист дисертації Мельника Миколи Миколайовича «Візантія і кочівники Північного Причорномор’я Х–ХІ ст.: історіографія проблеми», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком публікацій, у яких викладені основні положення і висновки дисертаційного дослідження.

Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

МЕЛЬНИК Микола Миколайович

 УДК [94(495.02+94(=512.1)-05-4.66]”9/10”

Візантія і кочівники Північного Причорномор’я Х–ХІ ст.: історіографія проблеми

Спеціальність 07.00.06. – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

ЛЬВІВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії середніх віків та візантиністики Львівського націо¬нального університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат мистецтвознавства, доцент Откович Василь Петрович, директор Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Котляр Микола Федорович, Інститут історії України НАН України, головний науковий співробітник;

кандидат історичних наук, доцент Щодра Ольга Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри давньої історії України та архівознавства.

Провідна установа:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

АНОТАЦІЯ

Мельник М.М. Візантія і кочівники Північного Причорномор’я Х–ХІ ст.: історіографія проблеми. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню історіографії стосунків Візантії і кочівників Північного Причорномор’я Х–ХІ ст. На базі широкого кола джерел простежено основні періоди і етапи у вивченні проблеми. У роботі доведено, що зміна джерельної бази до вивчення проблеми суттєво вплинула на стан її розробки. Зміна методологічних засад історичної науки за період вивчення проблеми такого впливу не мала.

Писемні джерела до середини ХХ ст. були основними для дослідження проблеми, починаючи з 60-х років ХХ ст. такої ролі набули археологічні, нумізматичні та інші матеріальні джерела.
Cтан вивчення проблеми залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження часто мали риси орієнталістичного дискурсу: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або ж висвітлювалася як негативна.

Поступ світової візантиністики в цілому збігався з досягненнями у вивченні проблеми. Дослідження вчених з країн Південно-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантиністичних центрів.

Визначено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, а саме необхідність узагальнення результатів археологічних досліджень пам’яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних та латиномовних писемних джерел, даних палеоантропології тощо.

Ключові слова: історіографія, Візантія, кочівники, печеніги, узи, половці.

АННОТАЦИЯ

Мельник М.М. Византия и кочевники Северного Причерноморья Х–ХІ вв.: историография проблемы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2007.

Диссертация посвящена изучению историографии отношений Византии и кочевников Северного Причерноморья в Х–ХІ вв. На базе широкого круга источников отслежены основные периоды и этапы в изучении проблемы. В данной работе доказано, что изменение базы источников к изучению проблемы значительно влияло на состояние ее разработки. Изменение методологических установок исторической науки за период изучения проблемы такого влияния не имело. Письменные источники до середины ХХ в. были основными для изучения проблемы, начиная с 60-х годов ХХ в. такую роль обрели археологические, нумизматические и другие материальные источники.

Состояние изучения проблемы зависело от тенденций национальных историографий стран Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы. Исследования часто носили признаки ориенталистического дискурса: роль кочевников в исторических событиях или умалчивалась, или же преподносилась как негативная.

Прогресс мировой византинистики в целом совпадал с достижениями в изучении проблемы. Исследования ученых из стран Юго-Восточной Европы существенно влияли на заключения представителей известных центров византинистики.

Определены предложения к дальнейшей научной разработке проблемы, среди которых необходимость обобщения результатов археологического изучения памятников кочевников на территории стран бассейна Дуная, более широкого использования восточных и латиноязычных письменных источников, а также данных палеоантропологии и т.д.

Ключевые слова: историография, Византия, кочевники, печенеги, узы, половцы.

ANNOTATION

Melnyk M.M. Byzantium and the nomads of the Northern coast of the Black Sea in 10th – 11th centuries: historiography of the problem. – Manuscript.

The thesis is submitted for the science degree of the candidate of historical sciences, speciality 07.00.06 – historiography, source studies and special historical disciplines. – Ivan Franko National University. – Lviv, 2007.

This thesis is devoted to the study of historiography dealing with the relations between Byzantium and the Nomads of the northern coast of the Black Sea in the tenth – eleventh centuries. The works of scholars from Central, East, and South-East Europe as well as from the main research centers of Byzantine studies serve as a source of investigation. Having carried out a sweeping review of all these scholarly publications it is now possible to establish the main periods and stages of research devoted to this particular topic. The work “Byzantium and Pechenegs” written by the Russian byzantinist V. Vasilievsky gave rise to the systematic investigation of this problem. “Byzantinoturcica” (1942-1943) – the research made by Gy. Moravcsik –crowned the period in which investigations were mainly based on narrative sources. The change of the basic sources, the more wide-ranging methodological approach as well as the ever more increasing number of scholars dealing with this problem are distinctive features of the second period which started in the middle of the 20th century and continues to the present. It has been proved that the change in the range of sources has exerted a considerable influence on the studies. This influence has been far greater than that which has stemmed from the renewed methodological approach to this topic. Up to the middle of the twentieth century the narrative sources formed the basis for investigation, but beginning with the 1960s archaeological, numismatic, sphragistical, palaeoanthropological and other material sources has come to occupy the prime of place in the research.

Clay kettles with inside loops and burials found in the course of archaeological excavations, which lasted for many years, are considered to prove the presence of medieval nomads in the Balkans and north of the Danube River.

It has been found that the state of the studies on the problem depended on the tendencies which existed in the national historiographies of the countries of Central, East and South-East Europe. It has been proved that researches usually betray features that are indicative of the so-called orientalistic discourse (having in mind a definition made in “Orientalizm” by E. Said) in the light of which the role of the nomads in the historical events was either glossed over or represented as negative. Russian scholars raising the question about the role of Pechenegs, Ouzes and Polovtsians in the history of Byzantium and Bulgaria were led by the interests of the Russian empire in the Balkans. The soviet medievalists dealt with the problem either in context of external policy of the Russ or while exploring the Greek narrative sources. Bulgarian and Rumanian historians did their researches basing on the constant dispute over the role of Bulgarian and Vlachian population in the region of the Lower Danube and the national identity of the state formations known from the narrative sources. Hungarian historiography was also nationally motivated and based on the sharp argument with Rumanian historians over the chronological determination of appearance of the Rumanians and Hungarians in the medieval Transylvania. The results of research carried out by western medievalists, whose main point of interest was to define more precisely the date and place of the events in which the nomads had been involved, appeared as a side-effect coming from study of the Greek narrative sources. Their main concern has been focused on the internal and external policy of Byzantium and its relationships with neighbouring states and nations, which were precursors of modern nation-states. It has been pointed out in the thesis that the progress of Byzantine studies worldwide coincided with the main achievements in exploring this problem. International congresses of Byzantine studies became the main forum which stimulated the research of this problem. Works written by scholars from South-East Europe made a strong impact on conclusions at which the representatives of the centers of Byzantine studies arrived in their particular studies.

Achievements in studying the problem “Byzantium and nomads of the northern coast of the Black Sea during the 10-11th centuries” are diffused through the pages of research works done by scholars of different branches of historical studies and from different countries of origin. V. Vasilievsky only outlined the main stages of the relationships between the northern nomads and the Byzantine empire. The whole picture of this relationships appeared as a result of the researches made by scholars from different countries. Due to their work new facts were discovered, the closer chronological determination and localization were made possible thanks to basic reliance on archeological sources.

The most recent research tends to consider the nomads of the northern coast of the Black Sea in the 10-13th centuries as a constitutive part of the Byzantine Oikumene. It has turned out in much fuller light how strongly new researches are necessary which would accumulate the achievements of the historiography on the given problem, and by making use of narrative and other sources would represent the whole picture of the political and cultural relationships between Pechenegs, Ouzes, Polovcians and Byzantium.

Key words: historiogaphy, Byzantium, Pechenegs, Ouzes, Polovcians.

Основний зміст дисертації відображений автором у таких наукових публікаціях:

1. Мельник М. Візантія і релігійні вірування печенігів // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Дрогобич. 2002. Вип. 9. С. 213222.

2. Мельник М. Візантійський Дунай в історіографії: від “Danube d’Empire” до limen Візантії // Південний архів. Збірник наукових праць. – Вип. 22. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 4448.

3. Мельник М. Роль угорських володарів у стосунках Болгарії і Візантії з кочівниками Північного Причорномор’я в ХХІ ст.: лакуна в історіографії чи брак джерел? // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. – Дрогобич. – 2003. – Вип. 11. – С. 137145.

4. Мельник М. Візантія і кочівники Північного Причорномор’я в ХІ ст.: про­блеми історіографії // Наукові зошити історичного факультету Львівського на­ціо­нального університету імені Івана Франка. – Львів. – 2003. – №56. – С. 2032.

5. Мельник М. Російська і радянська історіографія стосунків Візантії і кочівників Північного Причорномор’я як колоніальний дискурс: до постановки проблеми // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Острог. – 2004. – Вип. 4. (на пошану професора Миколи Павловича Ковальського). – С. 96–105.

6. Мельник М. Кочівники і осіле населення Дністровсько-Дунайського регіону в румунській і молдавській історіографії 70-х–80-х рр. ХХ ст. // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів. – 2005. – №7. – С. 13–24.

Автореферат

Вус О. В. Військово-інженерне забезпечення оборонної політики Візантії у Північному Причорномор’ї (кінець IV – початок VII ст.)

27 лютого 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1 відбувся захист дисертації Вуса Олега Володимировича «Військово-інженерне забезпечення оборонної політики Візантії у Північному Причорномор’ї (кінець IV – початок VII ст.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком публікацій, у яких викладені основні положення і висновки дисертаційного дослідження.

Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ВУС ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 94:623.6:355.2:930.85 (1–262.5–17) “03/06”

ВІЙСЬКОВО-ІНЖЕНЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОННОЇ
ПОЛІТИКИ ВІЗАНТІЇ У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї
(кінець IV – початок VII ст.)

Спеціальність – 07.00.02 – Всесвітня історія

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Откович Василь Петрович, Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, директор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Сорочан Сергій Борисович, Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків;

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Тур Віктор Григорович, Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Є. Кримського НАН України.

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. М. Драгоманова, 5.

АНОТАЦІЯ

Вус О.В. Військово-інженерне забезпечення оборонної політики Візантії у Північному Причорномор’ї (кінець IV – початок VII ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2006.

У дисертації, на основі джерельних матеріалів та сучасної історіографії, здійснене дослідження військово-інженерної практики візантійського уряду у Північному Причорномор’ї в кінці IV – на початку VII ст. Після того, як Кримський і Таманський півострови увійшли до сфери інтересів Візантії, ромеї розгорнули масштабне військове будівництво, метою якого було створення інженерного прикриття головних форпостів Імперії (Херсона і Боспора) та населеного візантійськими союзниками Південно-Західного Криму (“країни Дорі”). Ромеї відновили укріплення приморських фортець, утворили систему інженерної оборони на південному узбережжі півострова та звели захисний рубіж на межі Кримських гір і степу.

Результатом військово-політичної та інженерної діяльності візантійців стало створення у Тавриці та на Боспорі окремого прикордонного округу (дукату). У VI–VII ст. оборонні комплекси дукату стали головними осередками візантійських впливів у Північному Причорномор’ї.

Ключові слова: Візантія, Таврика, Боспор, Юстиніан I, Маврикій Тиверій, стратегічне будівництво, дукат.

АННОТАЦИЯ

Вус О.В. Военно-инженерное обеспечение оборонной политики Византии в Северном Причерноморье (конец IV – начало VII вв.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всемирная история. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2006.

На основании изучения источников и современной историографии в диссертации исследован процесс военно-инженерного обеспечения внешнеполитических акций Византии в Северном Причерноморье в конце IV – начале VII вв.; выделены основные этапы стратегического строительства; раскрыты цели, методы и результаты проведения инженерных работ; определены типы защитных сооружений; проанализированы особенности фортификационной практики на Крымском и Таманском полуостровах; рассмотрены вопросы военной организации, юридического статуса, количественного и этнического состава сухопутной группировки Византии в Таврике.

Византийское военное строительство в Крыму началось в конце IV в., когда полуостров, в силу исключительно выгодного географического расположения, вошел в сферу государственных интересов Восточной Римской империи. Была значительно укреплена ее власть в главном опорном пункте – Херсоне, а в начале VI в. и в Боспоре. Византийские инженеры обновили и восстановили их укрепления, в результате чего оба города превратились в мощные приморские крепости и базы эскадры, оперировавшей в северной части Черного моря.

Обе крепости нуждались в налаженной связи, которую могли обеспечить только корабли, ходившие вдоль южных берегов Таврики. Между 534–565 гг. для охраны коммуникаций, ремонта кораблей и защиты экипажей в приморской полосе был возведен ряд фортификаций – крепости Алуста и Горзувита. Была восстановлена система инженерного прикрытия пролива Боспор Киммерийский (крепости Китей, Гермонасса, Трапезус, Фанагория), обеспечившая защиту от набегов “варварских” племен.
В первой половине VI в. византийские инженеры приступили к строительству защитных рубежей по внешнему периметру Юго-Западного Крыма, населенного имперскими военными союзниками – готами и аланами. С целью не допустить вражеского вторжения в их владения, ромеи возвели в ущельях Внутренней гряды Крымских гор специальные оборонные узлы (клейсýры), состоявшие из “длинных стен”, наблюдательных постов, хлебных складов и цистерн для воды. Охрана и защита этих комплексов возлагались на отряды союзников Империи.

Византийское стратегическое строительство в Крыму значительно активизировалось в последней трети VI в., в связи с угрозой нападения войск Тюркского каганата. В 570-х годах администрация Юстина II (565–578) провела работы по усилению южного участка оборонного комплекса Херсона, а в правление Маврикия Тиверия (582–602) в Юго-Западном Крыму развернулось строительство мощных опорных крепостей (фруриóнов), главной задачей которых было усиление клейсур, накопление запасов продовольствия и защита местного населения от захватчиков.

В ходе фортификационных работ VI – начала VII вв. в Таврике была сооружена сложная защитная система, состоявшая из передового (горного) и тылового (приморского) эшелонов. В состав первого эшелона вошли клейсуры и опорные крепости, а в состав второго – оборонные комплексы Херсона и приморских крепостей. Инженерная защита Боспора отличалась своеобразием, продиктованным особыми местными условиями, которые не способствовали построению глубоко эшелонированной обороны.

Между 552–565 гг. византийская администрация сформировала в Таврике отдельный пограничный округ – дукат, на руководство которого возлагались задачи по организации обороны (в том числе инженерной) подчиненной территории. В начале VII в., после окончания строительства опорных крепостей в Крымских горах, этот округ превратился в дукат-лимитон – хорошо укрепленную “пограничную область” Империи.

Ключевые слова: Византия, Таврика, Боспор, Юстиниан I, Маврикий Тиверий, стратегическое строительство, дукат.

ANNOTATION

Woos O.V. Military-engineering providing of the defensive policy of Byzanty in the Northern part of the Black Sea (end of IV – beginning of VII centuries). – Manuscript.

Dissertation for a candidate degree of historical science by specialty 07.00.02. – World History – the L’viv National of Ivan Franko University. – L’viv, 2006.

In this dissertation there was made an investigation of military-engineering practice of Byzanty government in the Northern part of the Black Sea in the end of IV – beginning of VII centuries on the basis of source materials and modern historiography. After Crimean and Taman’ Peninsulas entered the sphere of interests of Byzanty, romans began the huge military construction with the purpose of creating engineering shelter of main forposts of the Empire (Cherson and Bospor), and South-Western Crimean inhabited by byzanty’s allies. The romans rebuilt the shelters of the seaside fortresses, formed the system of engineering defence on the southern coast of the peninsula and built the protective border on the boundary line of the Crimean Mountains and steppes.

The result of military-political and engineering activity of byzantiums became the creating of separate border district (ducat) in Tavrica and Bospor.

Key words: Byzanty, Tavrica, Bospor, Justinian I, Mavrykiy Teveriy, strategic building, ducat.

Основні положення дисертації відображено в наступних публікаціях:

1. Вус О.В. Армія Візантійської імперії в добу Юстиніана I // Військово-науковий вісник. – Львів, 2002. – Вип. 5. – С. 28-42.
2. Вус О.В. Фортифікаційна практика Візантійської імперії в гірському Криму. “Довгі стіни” Юстиніана I // Народознавчі зошити: Інститут народознавства НАНУ. – Львів, 2002. – Зошит 3–4 (45–46). – С. 253-262.
3. Вус О.В. Приморські фортеці Візантійської імперії у Південному Криму // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. – Львів, 2003. – № 5–6. – С. 33-41.
4. Вус О.В. Військово-інженерний аспект відновлення praetentura imperii Юстиніаном I у Південному Криму (VI ст.) // Військово-науковий вісник. – Львів, 2004. – Вип. 6. – С. 43-60.
5. Вус О.В. Візантійська військова присутність на Європейському та Азійському Боспорі в VI ст. Інженерне прикриття протоки Боспор Кіммерійський // Військово-науковий вісник. – Львів, 2006. – Вип. 8. – С. 35-51.
6. Вус О.В. Гідротехнічні оборонні комплекси VI ст. у візантійській фортеці Кирк-Ор (Чуфут-Кале) // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы II Судакской международной конференции. – Киев–Судак: Академпериодика, 2004. – С. 40-50.
7. Вус О.В. Византийская армия – основной инструмент восстановления Orbis Romanus в эпоху Юстиниана I (527–565 гг.). // Кондаковские чтения–I: Проблемы культурной преемственности. Материалы I международной научной конференции. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2005. – С. 130-148.
8. Вус О.В. Утворення окремого прикордонного округу (дукату) Візантії у Тавриці в другій половині VI ст. // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы III Судакской международной конференции. – Киев–Судак: Академпериодика, 2006. – Т.II. – С. 64-69.

Автореферат

Файда О. В. Візантиністика в Київській Духовній Академії в 1819–1919 рр.

18 квітня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська 1, тел. 2964771) відбувся захист дисертації Олега Васильовича Файди «Візантиністика в Київській Духовній Академії в 1819–1919 рр.», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

ФАЙДА Олег Васильович

УДК 930.1: 94] (495.02)+378:2(477 “1819–1919”)

Візантиністика в Київській Духовній Академії В 1819–1919 рр.

Спеціальність 07.00.06 –

Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Шиян Раїса Василівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Верба Ігор Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії Росії кандидат історичних наук,

доцент Щодра Ольга Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри давньої історії України та архівознавства

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра історіографії, джерелознавства та археології, м. Харків.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005.

АНОТАЦІЯ

Файда О.В. Візантиністика в Київській Духовній Академії в 1819–1919 рр. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2006.

У дисертації проведено комплексне дослідження загальних тенденцій та особливостей розвитку візантиністики у Київській Духовній Академії – вищому освітньо-науковому закладі Православної церкви на українських землях у ХІХ–на початку ХХ ст. З’ясовано, що візантинознавство посідало одне з чільних місць у навчальних програмах, у структурі навчально-наукових підрозділів Київської Духовної Академії, у формуванні контактів закладу з іншими науково-дослідними інституціями та відігравало помітну роль у підвищенні наукової кваліфікації викладачів і студентів Академії. Дослідження минулого Візантії в Академії здійснювалося за посередництвом історико-богословських наук, насамперед, церковної історії, патрології, літургіки та церковної археології. Науково-педагогічна діяльність визначних візантиністів закладу, їхній внесок у розвиток української, російської та світової візантиністики, а також візантинознавчий доробок талановитих студентів закладу, сприяли становленню Київської Духовної Академії як одного з провідних центрів візантиністики в Російській імперії.

Ключові слова: візантиністика, історіографія, історико-богословські науки, духовна освіта, Київська Духовна Академія.

АННОТАЦИЯ

Файда О.В. Византинистика в Киевской Духовной Академии в 1819–1919 гг. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2006.

В диссертации проведено комплексное исследование общих тенденций и особенностей развития византинистики в Киевской Духовной Академии – высшем образовательно-научном учреждении Православной церкви на украинских землях в ХІХ–начале ХХ ст. Установлено, что византиноведение занимало одно из видных мест в учебных программах, в структуре учебно-научных подразделений Киевской Духовной Академии, в формировании контактов учреждения с другими научно-исследовательскими институциями и играло заметную роль в повышении научной квалификации студентов и преподавателей. Исследование прошлого Византии в Академии осуществлялось при посредничестве историко-богословских наук, прежде всего, церковной истории, патрологии, литургики и церковной археологии. Научно-педагогическая деятельность выдающихся византинистов учреждения, их вклад в развитие украинской, русской, мировой византинистики, а также византиноведческий задел талантливых студентов Академии, содействовали становлению ее, как одного из ведущих центров византинистики в Российской империи.

Ключевые слова: византиноведение, историография, историко-богословские науки, духовное образование, Киевская Духовная Академия.

ANNOTATION

Fayda O.V. Byzantine study in the Kyiv Theological Academy in 1819–1919. – Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of History, speciality 07.00.06 – Historiography, sources study science and special historical disciplines. – L’viv Ivan Franko National University. – L’viv, 2006.

On the basis of study of educational and scientific activity of Kyiv Theological Academy the place and role of Byzantine study in the educational programs, in the process of preparation of specialists, exploring work, scientific contacts, in the personal achievements of professors and teachers of Academy and in the works of students of institution are defined in thesis. Research is based on the unpublished and published sources related to Byzantine study in scientific life and educational process of Academy.

Kyiv Theological Academy was founded in 1819 on the base of old centre of the Ukrainian culture – Kyiv-Mohyla Academy and lasted to 1919, when it was closed by bolshevists. Institution became the leading educationally-scientific center of the Orthodox Church on Ukrainian territory. It’s administrative, scientific and educational activity was determined by regulations common for all higher theological institutions of the Russian empire and was carried out under the control of the higher church department of the country and local metropolitan.

Knowledge on history and culture of Byzantium, its theological inheritance were represented by the educational courses of KTA of historic and theological character. In 1910, after the protracted discussions in an academic corporation, its conservative-minded representatives insisted on formation of the special educational-scientific subsection from “Byzantine study” namely “department of history of Greek-Eastern church”. The process of obtaining the knowledge about the history of Byzantium and realization of researches in this industry was provided by the base of Byzantine study literature and sources of library of Academy. The institution published works of the byzantinists of the Russian empire and translations of foreign authors’ works in it’s own printing organ. Cooperation with a scientific world and in particular with the Russian archaeological institute in Constantinople, and also oversea scientific trips of representatives of institution to the former Byzantine territories (the orthodox East) advanced the development of Byzantine study. Work of storing and studying the Byzantine culture was conducted in Church-archaeological and historical and in Church-archaeological museum at Kyiv Theological Academy.

Researches on Byzantine study are represented by works of professors, teachers and students of institution. This direction developed in Academy on the basis of historical and theological sciences. Central place among them was taken by church history. By the means of this science Byzantine study was developed by F.Ternovskyj, M.Hrossu, celibate priest Anatoliy (Hrysyuk), O.Voronov, I.Malyshevskyj. Other historical and theological science within the limits of which Byzantine study researches were carried out – patrology and patristics, represented in institution by the works of К.Skvortsov, К.Popov, M.Hrossu, T.Lyashchenko, M.Oksiyuk, S.Yepiphanovych, M.Fetisov. Medieval Greek theological practical work was expansively explored in Academy by О.Dmytriyevskyi, and in a little while by his student M.Palmov. In this direction also worked М.Skaballanovych. Except for researches on liturgy the study of artistic monuments of Byzantine culture was carried out in KTA and is represented, above all things, in the works of M.Petrov. Works on Byzantium church law were written by P.Lashkaryov.

Dissertations of Academy students also have historiographical value. Most frequently all the pupils of the institution concentrated on Byzantine study in the context of church history, patrology, liturgy. Exactly from dissertations on this subject began their scientific career outstanding bizantinists – V.Barvinok, K.Kekelidze, S.Ternovskyi et al.

Thus, in Kyiv Theological Academy in ХІХ – at the beginning of the ХХ century was a powerful Byzantine study group with a theological objective.

Key words: Byzantine study, historiography, historical-theological sciences, theological education, Kyiv Theological Academy.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора:

 

  • Файда О. Спадщина Київської Духовної Академії: спроби переосмислення та перспективи дослідження у сучасній українській історіографії // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Київ: НПУ, 2002. – Вип.L(50). – С.243–253.
  • Файда О. Кирило-мефодіяна на сторінках “Трудов Киевской Духовной Академии” // Проблеми слов’янознавства. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – Вип.53. – С.27–36.
  • Файда О. Микола Гроссу та його візантиністичні студії // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – №5–6. – С.95–105.
  • Файда О. Візантиністика в Київській Духовній Академії на початку ХХ століття // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич: Вимір, 2004. – Вип.14. – Історія. – С.115–125.
  • Файда О. Візантиністика у дисертаціях студентів Київської Духовної Академії (30-ті роки XIX ст. – початок XX ст.) // Південний архів: Збірник наукових праць. – Випуск XXII. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С.41–44.
  • Файда О. З минулого церковно-історичної науки в Україні: Володимир Барвінок // Апологет. Богословський збірник Львівської духовної академії і семінарії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Львів, 2003. – №1. – С.99–104.

Автореферат

 

Сорочан К. С. Продовольство, сировина і реміснича продукція у Візантії IV–IX ст.: професійна спеціалізація у виробництві та торгівлі

13 березня 2015 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, аудиторія V–58 відбувся захист дисертації Сорочан Катерини Сергіївни «Продовольство, сировина і реміснича продукція у Візантії IVIX ст.: професійна спеціалізація у виробництві та торгівлі», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.

(більше…)

Гріднєва Ю.Г. Еволюція візантійської традиції в іконографії літургійного шитва пізнього середньовіччя

6 червня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.109.01 у Харківській державній академії дизайну і мистецтв ( 61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8 ) відбувся захист дисертації Юлії Геннадіївни Гріднєвої «Еволюція візантійської традиції в іконографії літургійного шитва пізнього середньовіччя», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.

(більше…)

Жданович О. П. Аріанство в суспільно-політичному житті Римської імперії (кін. ІІІ ст. – 325 р.)

11 грудня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349) відбувся захист дисертації Жданович Олесі Петрівни «Аріанство в суспільно-політичному житті Римської імперії (кін. ІІІ ст. – 325 р.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.

Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.

(більше…)

Домановський А. М. Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст.

23 березня 2007 р. о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія V-58 відбувся захист дисертації Домановського Андрія Миколайовича «Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст.», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.

Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна

 

ДОМАНОВСЬКИЙ Андрій Миколайович

 

УДК 94:[336.711.65+339](100) “05/08”

 

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГІВЛІ У ВІЗАНТІЇ IV – IX ст.

Спеціальність – 07.00.02 – всесвітня історія

 

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор СОРОЧАН Сергій Борисович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор БОЛГОВ Микола Миколайович, Бєлгородський державний університет, м. Бєлгород, Російська Федерація, завідувач кафедри всесвітньої історії;

кандидат історичних наук, доцент ЛИМАН Сергій Іванович, Харківська державна академія культури, доцент кафедри історії України та музеєзнавства.

Провідна установа – Львівський національний університетімені Івана Франка, кафедра історії середніх віків та візантиністики, м. Львів, Міністерство освіти і науки України.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

АНОТАЦІЯ

Домановський А. М. Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2007.

У дисертації на основі вивчення широкого комплексу джерел та наукової літератури аналізується державний контроль та регулювання торгівлі у Візантійській імперії IV-IX ст. Показано, що основним завданням візантійського уряду в плані регулювання зовнішньої торгівлі було бажання вигідно отримувати високоліквідні східні товари. При цьому не здійснювалося жодних спроб державної організації посередницької зовнішньої торгівлі з метою отримання комерційного прибутку.

Доведено, що відсутність у імперському адміністративному апараті спеціальних відомств, діяльність яких була б спрямована на забезпечення контролю та регулювання торгівлі – наслідок перманентного превалювання політики над економікою. Окремі “спеціалізовані” чиновники (відомство епарха міста Константинополя, коммеркіарії, авідики тощо) були рідкістю, й сфера їхньої діяльності торкалася переважно важливої у політичному плані зовнішньої торгівлі.

Відзначено, що важливим засобом регулювання внутрішньої торгівлі була податкова система. Показано, що податкові реформи Анастасія І (491-518 рр.) в 498 р. та Константина V (741-775 рр.) в 767 р. мали на меті запустити або інтенсифікувати функціонування ринкових механізмів.

У цілому особливості, принципи, завдання державного регулювання торгівлі у Візантії були викликані специфічними характеристиками комерційного обміну будь-яких докапіталістичних суспільств, в яких торгівля переважно обслуговувала споживчі функції. Втручання з боку держави лише посилювало ці особливості й запобігало появі в усталеній економічній системі ранньосередньовічної Візантії можливостей для розширеного виробництва.

Ключові слова: Візантія, економіка, торгівля, держава, адміністрація, контроль, регулювання.

АННОТАЦИЯ

Домановский А. Н. Государственный контроль и регулирование торговли в Византии IV-IX вв. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всеобщая история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2007.

В диссертации на основе изучения широкого комплекса источников и научной литературы анализируется государственный контроль и регулирование торговли в Византийской империи IV-IX вв. Показано, что основной задачей византийского правительства на протяжении IV-IX вв. в плане регулирования внешней торговли было стремление выгодно получать высоколиквидные восточные товары. При этом никаких попыток государственной организации торговли с целью извлечения коммерческой прибыли не предпринималось, и перепродажа восточных товаров на Запад и Север не являлась целью правительства. В итоге Византия не извлекала никакой коммерческой выгоды из своего геополитического положения, а импорт в торговле значительно превосходил экспорт.

Доказано, что отсутствие в имперском административном аппарате специальных ведомств, деятельность которых была направлена на обеспечение контроля и регулирования торговли, стало следствием преобладания политики над экономикой. Отдельные “специализированные” чиновники были редкостью, и сфера их деятельности затрагивала преимущественно важную в политическом отношении иноземную торговлю. Из таких управленцев выделяются комиты коммеркия IV-VI вв., коммеркиарии VI-IX вв., комиты (архонты) проливов и авидики. Единственным ведомством, на которое было возложено комплексное регулирование коммерческой деятельности был секрет эпарха города Константинополя.

В работе отмечено, что важнейшим средством регулирования внутренней торговли стала налоговая система. Показано, что налоговые реформы Анастасия I (491-518) в 498 г. и Константина V (741-775) в 767 г. преследовали важнейшую экономическую цель – запустить или интенсифицировать функционирование рыночных механизмов. В диссертации прослежен осуществленный византийским правительством отказ от директивного регулирования образования цен на продовольственные товары, проводившегося без учета основных экономических законов, в том числе и закона стоимости. На основании данных Книги Эпарха реконструирован механизм регулирования ценообразования посредством нормирования максимальных ставок прибыли торговавших в розницу торгово-ремесленных объединений. В итоге в диссертационном исследовании обоснована гипотеза о постепенном переходе от командно-административной экономики к саморегулирующемуся рынку, который был способен обеспечить экономическое равновесие при минимальном вмешательстве со стороны правительства. Государство создавало институциональную среду для функционирования свободного рынка, ограничивало его деятельность, но не стремилось господствовать над ним.

В целом особенности, принципы задачи государственного регулирования торговли в Византии были вызваны специфическими характеристиками коммерческого обмена любых докапиталистических обществ, в которых торговля выполняла главным образом обслуживающе-потребительские функции. Вмешательство со стороны государства лишь усугубляло эти особенности и предотвращало появление в экономической системе возможностей расширенного производства. Государственное регулирование и регламентация ставок прибыли, с одной стороны, поддерживали успешное самодостаточное функционирование византийской экономики как замкнутой самодостаточной системы, с другой – тормозили развитие производства и торговли, превращая их в типичную для средневековья корпоративную деятельность, лишенную внутреннего потенциала для развития и конкурентной борьбы в рамках более широкой системы средиземноморской экономики.

Ключевые слова: Византия, экономика, торговля, государство, администрация, контроль, регулирование.

ANNOTATION

Domanovsky A. M. The State Control and Regulation of Trade in Byzantium during IV-IX Centuries. – Manuscript.

Dissertation for the candidate degree of the Historical Sciences by specialty 07.00.02 – World history. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2007.

In the dissertation on the basis of studying a wide complex of sources and the scientific literature the state control and regulation of trade over Byzantine empire IV-IX centuries is analyzed. The author emphasizes, that the primary goal of the Byzantine government during IV-IX centuries on regulation of foreign trade was aspirating for receiving expensive east goods under favorable conditions. Thus any attempts of the state organization of trade with the purpose of extraction of commercial profit were not undertaken.

It is proved, that the absence in the imperial administrative device of special departments, which activity has been directed on guaranteeing of the control and regulation of trade, became consequence of prevalence of politics above economy. Separate “specialized” officials (department of the Eparch of the City, kommerkiarios, abydikos and other) were a rarity, and the sphere of their activity touched only overseas trade. It is noted, that the major means of regulation of domestic trade became tax system. Anastasius’s I (491-518) tax reforms in 498 and Constantine’s V (741-775) in 767 had the major economic target – to start or intensify functioning market mechanisms.

As a whole, features, principles and tasks of state regulation of trade in Byzantium were caused by specific characteristics of commercial exchange of any pre-capitalistic societies, where trade carried out mainly attendant-consumer functions. Intervention from the state only aggravated these features and prevented occurrence in economic system of opportunities for expanded manufacture.

Key words: Byzantium, economy, the state, administration, the control, regulation, trade.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Домановский А. Н. Опыт периодизации эволюции должности префекта города Рима // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2000. – № 456. – Ч.1. – С. 318-320.

2. Домановський А. М. Сторінка з історії харківської візантиністки (про спробу перекладу “Книги Епарха” в Харківському університеті) // Проблеми періодизації історії та історіографічного процесу: Харківський історіографічний збірник. – Харків, 2002. – С. 101-106.

3. Домановский А. Н. Частная акция или государственная политика? О регулировании болгаро-византийской торговли в 894 г. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2004. – № 633: Історія. – Вип. 36. – С. 158-168.

4. Домановський А. М. Причини нечисленності знахідок візантійських монет на території Давньої Русі ІХ – Х ст.: погляд з Візантії // Древности–2004. – Харьков, 2004. – С. 70-75.

5. Домановский А. Н. Г. Н. Лозовик и освещение проблем государственного регулирования внешней торговли в ранней Византии // Античная древность и средние века. – Вып. 35. – 2004. – С. 265-278.

6. Domanovsky A. Early Medieval Byzantium: through the Centuries with the Market // Byzantinoslavica. – 2004. – T. 62. – P. 311-314.

7. Домановский А. Н. О зонах кондоминатного управления на границах Византии IV – IX вв.: аспект государственного регулирования внешней торговли // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2005. – № 701: Історія. – Вип. 37. – С. 127-138.

8. Домановський А. М. До локалізації місця збору мита з давньоруських купців (за даними Ібн Хордадбеха та Ібн ал-Факіха) // Український історичний збірник. – К., 2005. – Вип. 8. – С. 9-17.

9. Домановський А. М. Тритомна історія візантійської економіки // Древности-2005. – Харьков, 2005. – С. 332-350.

10. Домановський А. М. Окремі елементи зовнішньоторговельної політики візантійського уряду та рання історія Давньоруської держави // Археологія. – 2005. – № 2. – С. 34-46.

11. Домановский А. Н. О функциях византийских коммеркиариев VII – IX вв. по надзору за торговлей // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – 2006. – Вип. 34. – Серія: Історичні науки. – № 4. – С. 26-30.

12. Домановский А. Н. О регулировании торговли продовольствием в Константинополе согласно Книге Эпарха (опыт реконструирующего моделирования элементов управленческого процесса) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Харків, 2001. – Вип. 5. – С. 37-46.

13. Домановский А. Н. Косвенное регулирование оптовой торговли продовольствием в Византии VIII – X вв.: некоторые аспекты социальной политики // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Харків, 2003. – Вип. 6. – С. 14-21.

14. Домановський А. М. Податкова реформа 767 року Константина V Копроніма та державне регулювання торгівлі продовольством // Південний архів. – Філологічні науки. – Вип. 22. – Херсон, 2003. – С. 36-41.

15. Домановський А. М., Домановська М. Є. Рецепція візантійських адміністративних структур у Давньоруській державі (постановка питання на прикладі посади столичного міського голови) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Харків, 2004. – С. 13-25.

16. Домановский А. Н. Государство и оптовая торговля продовольствием в Византии VIII – X вв.: скрытые механизмы социальной политики // Проблемы истории и археологии Украины: материалы научн. конф. – Харьков, 2001. – С. 92-93.

17. Домановський А. М. Ранньовізантійські ексагії: засоби “непрямого регулювання” процесу зважування // Археологія та етнологія Східної Європи. – Т. 3. – Одеса, 2002. – С. 146-148.

18. Домановский А. Н. О значении слова “купля” в русско-византийских торговых договорах Х в. // Русский язык: исторические судьбы и современность: II Международный конгресс исследователей русского языка. – М., 2004. – С. 46-47.

19. Домановский А. Н. Государственный контроль за иноземными торговцами в пределах Византийской империи в IV – VI вв. // Россия-Крым-Балканы: диалог культур: Науч. докл. междунар. конф. – Екатеринбург, 2004. – С. 49-54.

20. Домановский А. Н. К легенде о появлении шелководства в Византии и о византийско-персидском торговом соперничестве // Ломоносов-2005. Сборник трудов международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. – Т. 1. – М., 2005. – С. 294-297.

21. Домановський А. М. Візантійське місто, що перепиняє шлях кораблям русів: Херсон чи Ієрон? (до інтерпретації даних ал-Масуді) // Боспорские чтения. – Вып. 6. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизаций, катастроф. – Керчь, 2005. – С. 82-86.

22. Домановський А. М. Візантійське місто Авідос на торгівельних шляхах руських мореплавців Х ст. (історичний та історіографічний аспект) // ІХ Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доп. міжнар. конф. – К., 2005. – С. 28-31.

23. Домановский А. Н. К вопросу о существовании аналогов константинопольского эпарха города в провинциальных городах империи (VIII – IX вв.) // Боспорские чтения. – Вып. 7. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Oikos. – Керчь, 2006. – С. 92-97.

24. Домановский А. Н. О некоторых аспектах механизма функционирования печатей византийских коммеркиариев VII – IX вв. // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы ІII Судакской международной научной конференции. – К.; Судак, 2006. – Т. 2. – С. 113-117.

Автореферат